Протягом чотирьох днів у мальовничому селі Гвоздава, біля Бердичева відбувались І Кармелітські Дні Молоді. Головною покровителькою цих Днів Молоді стала Свята Тереза від Ісуса, Вчитель Церкви, а гаслом: «Ти дав мені Тіло – Експерти духа в справах тіла». Організаторами цього дійства виступили Брати Босі Кармеліти, Сестри терезіянки, сестри Кармелітки Дитяти Ісус та молодь з Бердичева.

Щоб взяти участь у І Кармелітських Днях Молоді до Гвоздави приїхали понад 100 молодих людей з багатьох міст України, а саме: Луцька, Тернополя, Вінниці, Харкова, Житомира, Києва, Микулинців, Хмільника, Коростишева, Теребовлі, Боярки, Бердичева, та інших місцевостей.

Розпочались Дні Молоді у четверг, 20 серпня у Всеукраїнському Санктуарії Матері Божої Святого Скапулярія  у Бердичеві. Там відбулась реєстрація, привітання, вистава про Святу Терезу від Ісуса та Служба Божа. Після завершення Літургії всі учасники та організатори автобусами вирушили до Гвоздави. Проживали усі учасники на території монастиря Босих Кармелітів, який ниніперебуває у стадії будівництва, а також у палатках.

Спеціально до Днів Молоді був підготовлений Гімн «Ти дав мені Тіло», який щоденно по декілька разів виконував музичний гурт на чолі з автором музики Юрієм Другом та головним організатором, босим кармелітом, отцем Юзефом Кухарчиком OCD.

Протягом чотирьох дні учасники мали брали участь у щоденних Євхаристіях, Адораціях, молитвах,  слухали цікаві конференції та свідоцтва від богоспосвячених осіб та тільки. Приймали участь у іграх, радісних вечорах. 

У п’ятницю ввечері відбулась Хресна Дорога, яку підготувала молодь з Луцька на чолі з сестрою-терезіянкою Аксаною.

У суботу  учасники змогли участь у майстер-класах. Кожен із учасників взяв участь у тих заняттях, які його найбільш зацікавили. Організаторами були підготовлені заняття на різну тематику: «Відпусти за течією» (як боротись з стресом), «Покликання», «Єврейські танці», «Жіночої привабливості», «Самооборона», «Акторський», «Про радіо», «Виготовлення вітражів», «Перша допомога» та «Садівництво».  Також у суботу після «Молитви зцілення» кожен мав змогу прийняти Кармелітський скапулярій. Цією можливістю скористалось понад 40 молодих людей.

Своїми враженнями про І Кармелітські Дні Молоді поділились їх учасники:

«Мені дуже сподобалось, це була моя перша поїздка, було дуже цікаво. Сподобались ігри, різни майстер-класи, все було дуже добре підготовлено програмою заходу. Кожного дня ми пізнавали щось нове. Були різні проповіді, які допомагали зрозуміти наскільки важливе є наше життя. Нам допомагали знайти відповіді на різні питання, нам давали на них відповіді. Були дуже цікаві майстер-класи, ми розмальовували на склі, робили вітражі, вчились надавати першу медичну допомогу. Було дуже цікаво. Ми спали в палатках, було дуже тепло, затишно. Головне, я відчув Бога і що він є поряд» – Ілля Стоянович (Луцьк).

«Мені дуже сподобалось на цих Днях молоді, мені сподобалось місце проведення – Гвоздава. Дуже красива природа, все спонукає до тиші, зосередження. Хоча я знаю отців Босих Кармелітів давно, але мене дуже вразила їх братерська любов між собою, у них багато миру та радості від Святого Духа. Якщо Господь дозволить, то наступного року обов’язково приїду» -Лілія Бухалова (Харків).

«Прекрасні Дні Молоді. Спокійна, дуже гарна атмосфера, було дуже весело. Найкращими були Адорації, Євхаристії. Я пережила ці Дні Молоді більш духовно, ніж весело. Але взагалом, все було супер»  - Ірина Колесник (Вінниця).

Завершились І Кармелітські Дні Молоді недільною Євхаристією у Гвоздаві та подячним молебнем до Матері Божої Святого Скапулярію у Бердичеві. На завершення організатори запевнили, що ІІ Кармелітські Дні Молоді обов'язково відбудуться влітку наступного року.

Максим Железницький

        "Мала дорога" 

 Святої  Терези

  від Дитяти Ісус             актуальна          у  сьогоденні.

  Реколекції мають за

завдання допомогти віднайти

своє призначення в

житті, навчитися мудрості і відваги у власних рішеннях з прикладу історій життя біблійних

персонажів і життя святих. Участь у духовних вправах можуть

взяти всі охочі.

    З 24 по 26  жовтня 2014 року у монастирі сестер Терезіянок у м. Бердичеві (Житомирської обл..) відбулися реколекції для дівчат. У програмі зустрічі були: Божественна Літургія, конференція, майстер – клас, свідчення про покликання, фільм та молебень з піснями. Учасниці мали можливість висловити питання та почути на них відповіді. Важливим моментом була приватна молитва і перебування в тиші.

Метою цих реколекцій була особиста зустріч кожної учасниці з Ісусом Христом, у Пресвятій Тайні Євхаристії, зупинитися у життєвому вирі, оточити особливою молитвою тих, хто захищає нашу Державу на сході та потребуючих і страждаючих, розпізнати особисте покликання.  Можливість призупинитися, відірвавшись від буденності, і роздумати над своїм життям, життям святих.
       Провідна тема  проголошеної конференції – «Мала дорога Святої Терези від Дитяти Ісуса», де також було розглянуто елементи «молої дороги» на основі Рукопису С,  а також відповідальність за свідомий життєвий вибір «покликання до святості». В кінці реколекцій відбулася спільна зустріч, де кожна з учасниць поділилася своїми враженнями і тим що тут відкрила для себе. Всі дівчата роз’їхались додому сповнені Божого благословення та незабутніх вражень.

                                                               с. Антоніна CST

фото у розділі "фото"

КОНФЕРЕНЦІЯ «МАЛА ДОРОГА»

• Ключові протилежні поняття, які позначають дорогу Терези:"шляхетний ідеал" і "досвід безсилля". 

Тереза дуже рано відчула, що Бог запрошує її до контемпляції  тоб то споглядання Бога і бажання найвищих речей. Відкриття малої дороги не було компромісом між шляхетним ідеалом і слабкими людськими можливостями, а справжнім вирішенням, згідним з природою об’явлення і законами освячення.  Це вирішення прийшло як: 

– єдина можливість реалізації покликання до шляхетної святості та виконання завдань формації, 

– відповідь Бога, яка звільнила її від болючих внутрішніх криз, які приймали потрійну постать: скрупули, неспокій, страх, 

– остаточне слово її віри й любові. 

Боротьба з внутрішніми труднощами, з завданнями формації та з власним покликанням до святості йшли разом і допомогли відкрити малу дорогу. Як визволення з внутрішніх криз, так і знайдення властивого способу формування новичок працювали на це відкриття. 

Перечислимо елементи малої дороги на основі Рукопису С, не вникаючи в аналіз довгих процесів, з яких виокремились ці елементи. 

Розглянемо 7 елементів: прагнення святості, неможливість осягнути її власними силами, внутрішня впевненість, що це прагнення походить від Бога, відкриття, описане образом ліфта, підтвердження Святого Письма.

Ось вихідний текст: 

"Ви знаєте, Матінко моя, що я завжди прагнула стати святою, але, на жаль! завжди переконувалася, порівнюючи себе зі святими, що між ними та мною така ж різниця, як між горою,вершина якої губиться в небесах, і невідомою піщинкою, якутопчуть ноги перехожих; замість того, щоб знеохочуватися, ясказала собі: Господь не міг би збуджувати прагнень, які неможливо реалізувати, отже, попри свою малість, я можу йти до святості; йти до величі – неможливо, отже, мушу зносити себе такою, якою я є, з усіма моїми недосконалостями, але хочу знайти спосіб піти до Неба малою дорогою, дуже прямою, дуже короткою, абсолютно новою малою дорогою. Ми живемо у добу винаходів, тепер уже не потребує зусиль сходження по сходах, у багатих людей їх успішно замінює ліфт. Я теж хотіла знайти ліфт, щоб піднестися аж до Ісуса, адже я занадто мала, щоб підніматися крутими сходами досконалості. Отже, я шукала у святих книгах вказівок з приводу ліфта, об'єкту моїх прагнень, і перечитала ці слова, що походять з уст Предвічної Мудрості: Якщо хтось МАЛЕНЬКИЙ, нехай прийде до мене. А отже, я прийшла, здогадуючись, що знайшла те, чого шукала, й бажаючи знати, о мій Боже! що Ти зробиш маленькому, який відповість на Твій заклик. Продовжила свої пошуки й ось що знайшла: – Як мати пестить свою дитину, так само і Я вас потішу, буду носити вас на Своєму лоні й колисати на колінах! Ах! ніколи ніжніші й мелодійніші слова не торкалися моєї душі, щоб порадувати її; ліфт, який має підняти мене на Небо, – це Твої обійми, о Ісусе! З цією метою я не мушу рости, навпаки, треба мені залишитися маленькою, треба ставати дедалі меншою" (Dd 211-212). 

1° Прагнення святості. 

Мала дорога увінчує пошуки засобів для осягнення святості. Нема сумнівів, що прагнення святості покривається з прагненням любити Бога безмірно. 

2° Визнання власного безсилля. 

Для Терези бути святим – бути подібним до якогось канонізованого святого. Порівнювання себе зі святими не є втішним. Тереза бачить велику різницю між відомими святими і собою. Висновок один: така святість для неї неможлива! 

3° Не знеохочуватись. 

Це постійна риса її духа, відома ще від першого причастя. Не піддаватись труднощам і шукати далі. 

4° Внутрішня впевненість, що прагнення походить від Бога. 

Це переконання мала з дитинства, бо з дитинства жила у Божому світлі. Бог, будучи Милосердною Любов’ю, не може мучити людину, даючи їй нереальні прагнення. 

5° Пошуки іншого способу осягнути святість. Хоче знайти іншу дорогу, бо та, якою йшла, не давала результатів. Знайшла її і порівнює до нового технічного винаходу – ліфта. "Я теж хотіла знайти ліфт, щоб піднестися аж до Ісуса, адже я занадто мала, щоб підніматися крутими сходами досконалості". 

Ліфт піднімає людину без зусиль з її боку. Ліфт – образ малої дороги, простої і короткої. Тереза відкриває богословську правду, що людина своїми зусиллями не осягне повного з’єднання з Богом. 6° Підтвердження Святого Письма. 

"Сподобалося Ісусові показати мені одну дорогу, яка веде просто в Божий вогонь; ця дорога – довіра малої дитини, яка без страху засипає в обіймах свого Отця… «Якщо хтось маленький, то нехай приходить до мене» (Прип. 9,4), – говорить Святий Дух устами Соломона; той самий Дух також говорить: «Маленькі отримують милосердя» (Муд. 6,6)" (Dd 185). 

Шукати вже нема чого. "Ліфт, який понесе мене аж до Неба, – це твої руки, о Ісусе". У відкритті Терези на першому місці стоїть Боже милосердя. Бог – любов, яка схиляється над маленьким. 

7° Переконання, що маленькі не мусять рости. 

Мусять залишатися маленькими, і навіть маліти ще більше. Людина повинна повністю прийняти своє вбозтво, що вимагає від неї глибокої покори. Щоби бути зарахованим до грона запрошених, треба визнати себе дуже маленьким. Два ключові терміни стосовно людини і Бога: маленька і милосердя. Розпочинаючи писати Автобіографію в січні 1895 року, почне прославляти Боже милосердя, яке буде її провідною ниткою аж до кінця життя. 

У такий спосіб Тереза знайшла дорогу, на якій святість Бога стає святістю людини. Відкрила дорогу до святості на Божу міру. Скаже про неї на ложу смерті, що "…вона полягає у настанові серця, яка чинить нас маленькими і покірними в обіймах Бога, визнаючи своє безсилля і до зухвальства довіряючи Його батьківській доброті". Йти малою дорогою – "…це визнати свою малість, очікуючи всього від Бога, так як мала дитина очікує все від батька, нічим не журиться і не нагромаджує багатств". 

Мала дорога полягає не тільки у визнанні своєї малості перед Богом і не тільки у визнанні необмеженої Милосердної Любові Бога, здатної заспокоїти всі прагнення людини, що легко веде до фальшивої містики. Мала дорога – "іскра надії", яка перескакує з великих аспірацій людського"ніщо" на Бога, який прагне наповнити людське вбозтво своїм багатством: "…аби Любов могла насититись повністю, мусить знизитись аж до глибин нічогості й перемінити нічогість у вогонь…". У такому укладі мала дорога є сповнення Євангелія. Дар Милосердя призначений для усіх людей, особливо для вбогих, малих, покірних, страждаючих. 

З вищесказаного випливає, що духовне дитинство – не етап духовного життя, який в один момент залишається позаду. Це спосіб існування і діяння, необхідний для постійного зростання у благодаті. Це – розпізнання у світлі об’явлення і віри своєї ситуації перед Богом, який спасає своєю благодаттю. Хочемо ми чи ні – наше духовне життя не може розвиватися з нашої ініціативи. Можемо тільки довіритись Божій дії. Тереза відкрила цей закон розвитку мозольною працею. 

 ·        Мала дорога актуальна, бо

1) містить незмінні правди;

2) призначена для всіх людей.  

Ad 1) Незмінні правди: 

‑ перед Богом ми всі маленькі, вбогі, залежні як діти від батьків, 

‑ суть християнської дороги полягає не в досвіді особливих благодатей чи надзвичайних діл. Достатньо тих, які виконуємо в границях свого покликання; 

‑ на дорозі християнського життя не можна діяти, діючи на власну руку, а тільки піддаючись під провід Святого Духа. Справжні Божі діти – ті, які дозволяють вести себе Святому Духові; 

‑ дорога до Бога не звільняє від зусиль, які всі повинні чинити, аби бути вірними Богові. Ліфт захищає від поразок, а не від зусиль. Робить боротьбу ефективною, але не звільняє від неї. Дитина Божа, яку несе Бог, не перестає боротися, але чинить це з духом дитини, яка всю свою довіру покладає в Отцеві й працює, щоб позбутися себе самого й одягнутися в Бога. 

‑ духовна дорога кожного християнина вимагає чистої віри. Душа не бачить плечей Ісуса. Але бачить перешкоди. Часом їй здається, що втрачає грунт під ногами, тоді можуть з’явитись спокуси знеохочення. Ніколи не знеохочуючись, Божа дитина робить усе, аби дозволити Ісусові діяти, і завдяки цьому може по черзі долати всі перешкоди. 

‑ духовна дорога до Бога – дорога чистої безкорисливої любові. 17 липня 1897 року Тереза визнає, що її місія полягає у тому, щоб Бога любили так, як вона Його любить, і навчати малої дороги. Пояснює, що йти малою – те саме, що любити Бога так, як вона Його любила. 

Ad 2) Можуть виникнути сумніви, чи мала дорога, будучи містичною дорогою, відповідна для недосконалих і грішників. Чи буде для них доброю тільки тоді, коли трохи над собою попрацюють і стануть досконалішими? 

Тереза говорить, що ця дорога для всіх, але знаємо, що вона сама пройшла важку дорогу твердої аскези, яка виражалась вірністю чернечим правилам навіть у найдрібніших речах. Чи вона не перегинає палку з загальним призначенням дороги? 

Не треба забувати про різницю між пересічними чи навіть грішними християнами і Терезою. Не треба також забувати про правду щодо спасіння у розумінні Терези. Людина перед Богом ніщо, Бог пропонує спасіння з чистої любові. Цією пропорцією не слід нехтувати, щоб не винести людину понад її «ніщо». Покора рятує людину. Праведний, недосконалий чи грішний перед Богом завжди стоїть як «ніщо». І тому всім без винятку пропонується ліфт у постаті плечей Ісуса, який може підняти їх не тільки до стану благодаті, а й на вершини святості. 

Недосконалі – ті, які повинні піддатися Божій Любові й дозволити Богові діяти. 

Те саме і з грішниками. Грішник не має нічого, крім Божого милосердя. 

Тереза каже матері Агнесі: „Хтось може думає, що так сильно довіряю Богові тому, що не згрішила важким гріхом. Знай, моя мати, що якщо я би вчинила всі можливі гріхи, то мала би ту саму довіру; знаю, що всі гріхи проти Бога були би як крапля води, кинута в вогонь”. 

Мала дорога знаходить своє виправдання в безмежному Милосерді Бога, тому відкрита для всіх. 

Бог Ісуса – не суддя грішників, а вогонь безмежної любові, яка прощає, відроджує і освячує. Достатньо, щоб грішник дозволив Богові діяти.  (Таїнство сповіді)

Тереза, глибоко з’єднана з Богом, має що сказати також невіруючим, теоретикам цивілізації смерті, людям дії та контемпляції, священикам, ченцям, черницям і мирянам. 

Всім говорить те саме: свідчить своїм життям у своїх працях. Її необхідно читати, бо Тереза – Боже слово для наших часів – як сказав про неї  папа Пій XI. 

Невіруючим дає свідчення власним життям, власною смертю, місією, яка продовжується, що справжній світ – не видимий і проминаючий, а світ віри; що справжня сила розуму – мудрість, що походить від Бога як плід Його любові. Завдяки цій мудрості можемо дивитися на світ і на своє життя Божими очами. 

Тим, які проголошують теорії безнадії та смерті, протягує руку дружби, бо добровільно згодилася зазнати стан людини, яка не вірить; жила в густому мороці віри й досконало розуміє, що відчуває людина, яка не вірить; тим, які живуть у безнадії, говорить, що життя має сенс, що Любові і довіра до Бога дозволяють пережити всі важкі хвилини, що Богові треба довірити всю свою екзистенцію. 

Священикам Тереза говорить, що особливе покликання людей Церкви – якомога тісніше з’єднатися з Христом, дозволити Йому діяти в нас і внутрішньо нас міняти. 

Мирянам говорить, щоб не занедбували обов’язків у родині, праці, суспільстві, щоб трактували земне життя як етап дороги до Бога і допомагали іншим наблизитись до Нього. 

Через Акт Пожертвування себе Милосердній Любові говорить усім без винятку, що Бог прагне, щоб Його любили, і що Божа Любов заспокоїть усі наші прагнення.  

Коли Терезу запитали – навіщо прийшла в Кармель, вона відповіла:"Молитва за грішників мене захоплювала, а молитва за душі священиків, які я вважала чистішими за кришталь, здавалася мені дивною!... Ах! я зрозуміла своє покликання в Італії, і щоб здобути таке важливе знання, ця подорож не була занадто далека.... Цілий місяць я жила серед багатьохсвятих священиків і бачила, що якщо їхня піднесена гідність ставить їх вище за ангелів, то вони не стають через це людьми менш тендітними й слабкими.... Якщо святі священики, яких Ісус називає у своєму Євангелії "Сіллю землі", своєю поведінкою показують, що безмежно потребують молитов, то що сказати про тих, які є не надто заповзяті? Чи Ісус не сказав також: "Якщо сіль втратить смак, чим її посолити?" (Мф. 5,13) О, моя Матінко! яке прекрасне покликання, метою якого є зберегти сіль, призначену для душ! Це покликання Кармелю, оскільки єдиною метою наших молитов і наших жертв є бути апостолом апостолів, молячись за них, коли вони євангелізують душі своїм словом, а передусім – своїм прикладом... Мушу припинити, бо якби й далі говорила на цю тему, ніколи б не закінчила!". (A 56r-56v).   

О, Ісусе, Предвічний Священик  візми  Твоїх священиків під опіку Твого Найсвятішого Серця. Збережи їхні намащені долоні, які щоденно торкаються Твого Святого Тіла. Збережи в чистоті їхні серця. Збережи в чистоті їхні уста. Дозволь їм зростати у любові до Тебе та стережи їх від впливу цього світу. Дай їм з міццю переміни хліба та вина міць переміни сердець. Благослови їм у їхній праці та обдаруй їх короною вічної хвали. Амінь.