заглянь у розділ відео... там несподіванка))))

Протягом чотирьох днів у мальовничому селі Гвоздава, біля Бердичева відбувались І Кармелітські Дні Молоді. Головною покровителькою цих Днів Молоді стала Свята Тереза від Ісуса, Вчитель Церкви, а гаслом: «Ти дав мені Тіло – Експерти духа в справах тіла». Організаторами цього дійства виступили Брати Босі Кармеліти, Сестри терезіянки, сестри Кармелітки Дитяти Ісус та молодь з Бердичева.

Щоб взяти участь у І Кармелітських Днях Молоді до Гвоздави приїхали понад 100 молодих людей з багатьох міст України, а саме: Луцька, Тернополя, Вінниці, Харкова, Житомира, Києва, Микулинців, Хмільника, Коростишева, Теребовлі, Боярки, Бердичева, та інших місцевостей.

Розпочались Дні Молоді у четверг, 20 серпня у Всеукраїнському Санктуарії Матері Божої Святого Скапулярія  у Бердичеві. Там відбулась реєстрація, привітання, вистава про Святу Терезу від Ісуса та Служба Божа. Після завершення Літургії всі учасники та організатори автобусами вирушили до Гвоздави. Проживали усі учасники на території монастиря Босих Кармелітів, який ниніперебуває у стадії будівництва, а також у палатках.

Спеціально до Днів Молоді був підготовлений Гімн «Ти дав мені Тіло», який щоденно по декілька разів виконував музичний гурт на чолі з автором музики Юрієм Другом та головним організатором, босим кармелітом, отцем Юзефом Кухарчиком OCD.

Протягом чотирьох дні учасники мали брали участь у щоденних Євхаристіях, Адораціях, молитвах,  слухали цікаві конференції та свідоцтва від богоспосвячених осіб та тільки. Приймали участь у іграх, радісних вечорах. 

У п’ятницю ввечері відбулась Хресна Дорога, яку підготувала молодь з Луцька на чолі з сестрою-терезіянкою Аксаною.

У суботу  учасники змогли участь у майстер-класах. Кожен із учасників взяв участь у тих заняттях, які його найбільш зацікавили. Організаторами були підготовлені заняття на різну тематику: «Відпусти за течією» (як боротись з стресом), «Покликання», «Єврейські танці», «Жіночої привабливості», «Самооборона», «Акторський», «Про радіо», «Виготовлення вітражів», «Перша допомога» та «Садівництво».  Також у суботу після «Молитви зцілення» кожен мав змогу прийняти Кармелітський скапулярій. Цією можливістю скористалось понад 40 молодих людей.

Своїми враженнями про І Кармелітські Дні Молоді поділились їх учасники:

«Мені дуже сподобалось, це була моя перша поїздка, було дуже цікаво. Сподобались ігри, різни майстер-класи, все було дуже добре підготовлено програмою заходу. Кожного дня ми пізнавали щось нове. Були різні проповіді, які допомагали зрозуміти наскільки важливе є наше життя. Нам допомагали знайти відповіді на різні питання, нам давали на них відповіді. Були дуже цікаві майстер-класи, ми розмальовували на склі, робили вітражі, вчились надавати першу медичну допомогу. Було дуже цікаво. Ми спали в палатках, було дуже тепло, затишно. Головне, я відчув Бога і що він є поряд» – Ілля Стоянович (Луцьк).

«Мені дуже сподобалось на цих Днях молоді, мені сподобалось місце проведення – Гвоздава. Дуже красива природа, все спонукає до тиші, зосередження. Хоча я знаю отців Босих Кармелітів давно, але мене дуже вразила їх братерська любов між собою, у них багато миру та радості від Святого Духа. Якщо Господь дозволить, то наступного року обов’язково приїду» -Лілія Бухалова (Харків).

«Прекрасні Дні Молоді. Спокійна, дуже гарна атмосфера, було дуже весело. Найкращими були Адорації, Євхаристії. Я пережила ці Дні Молоді більш духовно, ніж весело. Але взагалом, все було супер»  - Ірина Колесник (Вінниця).

Завершились І Кармелітські Дні Молоді недільною Євхаристією у Гвоздаві та подячним молебнем до Матері Божої Святого Скапулярію у Бердичеві. На завершення організатори запевнили, що ІІ Кармелітські Дні Молоді обов'язково відбудуться влітку наступного року.


Максим Железницький


звіт у розділі відео)))

Вечір зі Слугою Божим Єпископом Адольфом Петром Шельонжеком у Бердичеві                                                 з нагоди – 65 річниці смерті                                                 9 лютого        2015 рік

Досить несподіваною для глядачів була тема цьогорічної різдвяної  вистави. Висвітлена ситуація до волі актуальна у сучасності…Двоє закоханих людей Віталій та Маша проходять випробування долі: несподівана вагітність руйнує усі плани на майбутнє. Мало того, батьки наших героїв не знайшли згоди у баченні спільного життя.

Батьки Маші бачать єдиний вихід з цієї ситуації – аборт. Тоді як батьки Віталія намагаються підштовхнути його на шлях відповідальності за свої вчинки.

На допомогу Ненародженій дитині приходить команда янголів, які вирішують показати Віталію наслідки його безвідповідального вибору.

У виставі щасливий «HappyEnd», головні герої зробили правильний вибір.

Вагітність може бути бажаною, а може бути наслідком легковажного відношення до життя. Але нове життя – це Божий дар, його потрібно цінувати.

Пам’ятайте, ваш вибір – унікальний і часто вартий життя!

Велика подяка  усьому акторському колективу та усім, хто приймав участь в організаціїї вистави.

s. Nina СST

На переконання Папи, «таке братерство передбачає батьківство Бога та материнство Церкви» і Пресвятої Богородиці. Ми повинні щодня повертатись до цих стосунків: через молитву, Пресвяту Тайну Євхаристії, адорацію та молитву на вервиці. У такий спосіб день-за-днем зможемо відновляти наше «бути» з Христом і в Христі та мати автентичні стосунки з Богом-Отцем, з Церквою та Пресвятою Богородицею. Лише перебуваючи у цих стосунках, будемо здатні реалізувати справжнє братерське життя, що даватиме належне свідчення та притягатиме інших людей.

30 листопада бердичівські спільноти богопосвяченого життя (Отці Карметіти OCD, Малі Сестри Непорочного Серця Марії та сестри Терезіянки CST) відповідаючи на заклик Папи Франциска відкрили «Рік Богопосвяченого життя» у монастирі Сестер св. Терези від Дитяти Ісуса.  Вони подякували Богу за дар свої покликань при виставлених Пресвятих дарах.

«… Моє покликання зародилося у далекому дитинстві та зростало разом зі мною. Коли я була серед дівчат, прагнула бути черницею, але коли знаходилася серед хлопців, забувала про своє прагнення, але Ісус пам’ятав. Критерії мого монашого життя були дуже високими та піднесеними. Одного разу, коли сестра терезіянка, працююча у нашій парафії, попросила мене про допомогу у їхньому монастирі я, бундючим підлітковим голосом, вважаючи, що вона вербує мене до свого згромадження, відповіла, що до терезіянок не піду ніколи у житті! Але через три роки Ісус покликав мене саме до цього згромадження, відтоді ніколи не кажу «ніколи», з надією та Божим Провидінням дивлюся в майбутнє. Маючи 19 років я всетаки відповіла Богу "ТАК". Моє життя стало чудовою й одночасно сповненою труднощів мандрівкою «малою дорогою» святої Терези від Дитяти Ісусу до святості. У мені палали прагнення святого Антонія з Падуі щодо наближення Ісуса та Його науки на місіях, згодом, перебуваючи три роки в Польщі, я зрозуміла, як люблю свою земну Батьківщину, тому не зможу виїхати на місії. На допомогу прийшла свята Тереза від Дитяти Ісуса: вона прагнула бути мученицею, як святі апостоли, місіонеркою, покірною, як святий Франциск із Асижу. Але вона була затвірницею, отож любила так, як могла: просто чинила Божу волю.

Я цілковито довірилася волі Бога. Він виконав усі мої бажання, не вимагаючи виїжджати далеко за межі України. Він поставив мене катехеткою, вчителем християнської етики та просто дозволив себе любити. 

Сьогодення нашої держави дозволило мені краще зрозуміти нашого засновника Адольфа Петра Шельонжека, котрий у часи Другої світової війни допомагав польським військовим. Він став для мене взірцем у ХХІ столітті. Я також намагаюся зігріти молитвою, любов’ю і не тільки… українських військових, котрі захищають ідеї свободи, незалежності та людської гідності на моїй землі. Треба лише Бога поставити на перше місце у своєму житті і воно набере сенсу навіть у труднощах, стражданнях та радісних моментах.
Отож, не треба боятися, що наш вибір буде не найкращим, головне, щоб він був добрим і ми його добре реалізували. І це точно буде подобатися Богові. Ми завжди зможемо любити — і це наше щастя»
.


С. Антоніна Пухальська CST (терезіянка)

27-30 листопада у Бердичівському монастирі Сестер Св. Терези від Дитяти Ісуса відбулися реколекції для дівчат, де було представлене життя святих, важливістьособистого життя в Церкві, розглянуто суспільний вимір таїнств.  До Бердичева, крім місцевих, також приїхали дівчата з Реї, Першотравенська та Баранівки.

Під час реколекцій дівчата обмінювалися думками, у спільній праці (печіння рогаликів) пізнавали барви монаршого життя в спільноті, молитвою збагачувалися самі та пам’ятали у ній про  наших військовослужбовців.

Перегляд фільму сприяв потребі свідчення своєї приналежності до Христа, власним життям. Радість, тепла атмосфера, Божа любов та присутність панували у нашій спільноті протягом цих трьох днів.

Сестри висловлюють вдячність усім дівчатам які приклали своїх зусиль для прекрашення ціх днів своєю присутністю та добрим настроєм.

С. Антоніна Пухальська CST

        "Мала дорога" 

 Святої  Терези

  від Дитяти Ісус             актуальна          у  сьогоденні.

 

  Реколекції мають за

завдання допомогти віднайти

своє призначення в

житті, навчитися мудрості і відваги у власних рішеннях з прикладу історій життя біблійних

персонажів і життя святих. Участь у духовних вправах можуть

взяти всі охочі.

    З 24 по 26  жовтня 2014 року у монастирі сестер Терезіянок у м. Бердичеві (Житомирської обл..) відбулися реколекції для дівчат. У програмі зустрічі були: Божественна Літургія, конференція, майстер – клас, свідчення про покликання, фільм та молебень з піснями. Учасниці мали можливість висловити питання та почути на них відповіді. Важливим моментом була приватна молитва і перебування в тиші.

Метою цих реколекцій була особиста зустріч кожної учасниці з Ісусом Христом, у Пресвятій Тайні Євхаристії, зупинитися у життєвому вирі, оточити особливою молитвою тих, хто захищає нашу Державу на сході та потребуючих і страждаючих, розпізнати особисте покликання.  Можливість призупинитися, відірвавшись від буденності, і роздумати над своїм життям, життям святих.
       Провідна тема  проголошеної конференції – «Мала дорога Святої Терези від Дитяти Ісуса», де також було розглянуто елементи «молої дороги» на основі Рукопису С,  а також відповідальність за свідомий життєвий вибір «покликання до святості». В кінці реколекцій відбулася спільна зустріч, де кожна з учасниць поділилася своїми враженнями і тим що тут відкрила для себе. Всі дівчата роз’їхались додому сповнені Божого благословення та незабутніх вражень.

                                                               с. Антоніна CST

 

 

фото у розділі "фото"

Римсько-Католицька Церква 1 жовтня згадує Святу Терезу від Дитяти Ісус, босу кармелітку, наймолодшого Вчителя Церкви. У Ордені Босих Кармелітів  згадування Святої Терези від Дитяти Ісус є обов’язковим святом.

Напередодні свята у Всеукраїнському Санктуарії Матері Божої Святого Скапулярія відбулось тридення. Його проводив отець Віталій Козак, босий кармеліт, котрий нині служить у Київському монастирі. Під час тридення отець Віталій глибше знайомив парафіян з життям Святої Терези, розповідав про її батька, матір та її сестер.

1 жовтня перед початком Служби Божої підлітки разом з сестрою-терезіянкою Антоніною у словно-музичному виступі наблизили парафіянам місію Святої Терези від Дитяти Ісус у Церкві та суспільстві.

Службу Божу очолив отець Віталій Козак OCD, а співслужили йому брати Босі Кармелітів, які служать у Бердичеві на чолі з настоятелем парафії отцем Рафаїлом Мишковським OCD. Служба Божа відправлялась у намірах Згромадження Сестер Святої Терези від Дитяти Ісус, які служать при Бердичівському Санктуарії.

Наприкінці Служби Божої парафіяни вітали сестер-терезіянок зі святом їхньої покровительки переважно даруючи троянди, улюблену квітку наймолодшого Вчителя Церкви, а також вірні мали змогу вшанувати мощі святої Терези від Дитяти Ісус.

фото у розділі "фото"

Конференція с. Антоніни у м. Києві про "малу дорогу" святої Терези від Дитяти Ісуса
28 жовтня

КОНФЕРЕНЦІЯ «МАЛА ДОРОГА»

 

  • Ключові протилежні поняття, які позначають дорогу Терези:"шляхетний ідеал" і "досвід безсилля". 

Тереза дуже рано відчула, що Бог запрошує її до контемпляції  тоб то споглядання Бога і бажання найвищих речей. Відкриття малої дороги не було компромісом між шляхетним ідеалом і слабкими людськими можливостями, а справжнім вирішенням, згідним з природою об’явлення і законами освячення.  Це вирішення прийшло як: 

 єдина можливість реалізації покликання до шляхетної святості та виконання завдань формації, 

 відповідь Бога, яка звільнила її від болючих внутрішніх криз, які приймали потрійну постать: скрупули, неспокій, страх, 

 остаточне слово її віри й любові. 

Боротьба з внутрішніми труднощами, з завданнями формації та з власним покликанням до святості йшли разом і допомогли відкрити малу дорогу. Як визволення з внутрішніх криз, так і знайдення властивого способу формування новичок працювали на це відкриття. 

Перечислимо елементи малої дороги на основі Рукопису С, не вникаючи в аналіз довгих процесів, з яких виокремились ці елементи. 

Розглянемо 7 елементів: прагнення святості, неможливість осягнути її власними силами, внутрішня впевненість, що це прагнення походить від Бога, відкриття, описане образом ліфта, підтвердження Святого Письма.

Ось вихідний текст: 

"Ви знаєте, Матінко моя, що я завжди прагнула стати святою, але, на жаль! завжди переконувалася, порівнюючи себе зі святими, що між ними та мною така ж різниця, як між горою,вершина якої губиться в небесах, і невідомою піщинкою, якутопчуть ноги перехожих; замість того, щоб знеохочуватися, ясказала собі: Господь не міг би збуджувати прагнень, які неможливо реалізувати, отже, попри свою малість, я можу йти до святості; йти до величі  неможливо, отже, мушу зносити себе такою, якою я є, з усіма моїми недосконалостями, але хочу знайти спосіб піти до Неба малою дорогою, дуже прямою, дуже короткою, абсолютно новою малою дорогою. Ми живемо у добу винаходів, тепер уже не потребує зусиль сходження по сходах, у багатих людей їх успішно замінює ліфт. Я теж хотіла знайти ліфт, щоб піднестися аж до Ісуса, адже я занадто мала, щоб підніматися крутими сходами досконалості. Отже, я шукала у святих книгах вказівок з приводу ліфта, об'єкту моїх прагнень, і перечитала ці слова, що походять з уст Предвічної Мудрості: Якщо хтось МАЛЕНЬКИЙ, нехай прийде до мене. А отже, я прийшла, здогадуючись, що знайшла те, чого шукала, й бажаючи знати, о мій Боже! що Ти зробиш маленькому, який відповість на Твій заклик. Продовжила свої пошуки й ось що знайшла:  Як мати пестить свою дитину, так само і Я вас потішу, буду носити вас на Своєму лоні й колисати на колінах! Ах! ніколи ніжніші й мелодійніші слова не торкалися моєї душі, щоб порадувати її; ліфт, який має підняти мене на Небо,  це Твої обійми, о Ісусе! З цією метою я не мушу рости, навпаки, треба мені залишитися маленькою, треба ставати дедалі меншою" (Dd 211-212). 

 Прагнення святості. 

Мала дорога увінчує пошуки засобів для осягнення святості. Нема сумнівів, що прагнення святості покривається з прагненням любити Бога безмірно. 

 Визнання власного безсилля. 

Для Терези бути святим – бути подібним до якогось канонізованого святого. Порівнювання себе зі святими не є втішним. Тереза бачить велику різницю між відомими святими і собою. Висновок один: така святість для неї неможлива! 

 Не знеохочуватись. 

Це постійна риса її духа, відома ще від першого причастя. Не піддаватись труднощам і шукати далі. 

 Внутрішня впевненість, що прагнення походить від Бога. 

Це переконання мала з дитинства, бо з дитинства жила у Божому світлі. Бог, будучи Милосердною Любов’ю, не може мучити людину, даючи їй нереальні прагнення. 

 Пошуки іншого способу осягнути святість. Хоче знайти іншу дорогу, бо та, якою йшла, не давала результатів. Знайшла її і порівнює до нового технічного винаходу – ліфта. "Я теж хотіла знайти ліфт, щоб піднестися аж до Ісуса, адже я занадто мала, щоб підніматися крутими сходами досконалості". 

Ліфт піднімає людину без зусиль з її боку. Ліфт – образ малої дороги, простої і короткої. Тереза відкриває богословську правду, що людина своїми зусиллями не осягне повного з’єднання з Богом.  Підтвердження Святого Письма. 

"Сподобалося Ісусові показати мені одну дорогу, яка веде просто в Божий вогонь; ця дорога – довіра малої дитини, яка без страху засипає в обіймах свого Отця… «Якщо хтось маленький, то нехай приходить до мене» (Прип. 9,4), – говорить Святий Дух устами Соломона; той самий Дух також говорить: «Маленькі отримують милосердя» (Муд. 6,6)" (Dd 185). 

Шукати вже нема чого. "Ліфт, який понесе мене аж до Неба, – це твої руки, о Ісусе". У відкритті Терези на першому місці стоїть Боже милосердя. Бог – любов, яка схиляється над маленьким. 

 Переконання, що маленькі не мусять рости. 

Мусять залишатися маленькими, і навіть маліти ще більше. Людина повинна повністю прийняти своє вбозтво, що вимагає від неї глибокої покори. Щоби бути зарахованим до грона запрошених, треба визнати себе дуже маленьким. Два ключові терміни стосовно людини і Бога: маленька і милосердя. Розпочинаючи писати Автобіографію в січні 1895 року, почне прославляти Боже милосердя, яке буде її провідною ниткою аж до кінця життя. 

У такий спосіб Тереза знайшла дорогу, на якій святість Бога стає святістю людини. Відкрила дорогу до святості на Божу міру. Скаже про неї на ложу смерті, що "…вона полягає у настанові серця, яка чинить нас маленькими і покірними в обіймах Бога, визнаючи своє безсилля і до зухвальства довіряючи Його батьківській доброті". Йти малою дорогою – "…це визнати свою малість, очікуючи всього від Бога, так як мала дитина очікує все від батька, нічим не журиться і не нагромаджує багатств". 

Мала дорога полягає не тільки у визнанні своєї малості перед Богом і не тільки у визнанні необмеженої Милосердної Любові Бога, здатної заспокоїти всі прагнення людини, що легко веде до фальшивої містики. Мала дорога – "іскра надії", яка перескакує з великих аспірацій людського"ніщо" на Бога, який прагне наповнити людське вбозтво своїм багатством: "…аби Любов могла насититись повністю, мусить знизитись аж до глибин нічогості й перемінити нічогість у вогонь…". У такому укладі мала дорога є сповнення Євангелія. Дар Милосердя призначений для усіх людей, особливо для вбогих, малих, покірних, страждаючих. 

З вищесказаного випливає, що духовне дитинство – не етап духовного життя, який в один момент залишається позаду. Це спосіб існування і діяння, необхідний для постійного зростання у благодаті. Це – розпізнання у світлі об’явлення і віри своєї ситуації перед Богом, який спасає своєю благодаттю. Хочемо ми чи ні – наше духовне життя не може розвиватися з нашої ініціативи. Можемо тільки довіритись Божій дії. Тереза відкрила цей закон розвитку мозольною працею. 

 ·        Мала дорога актуальна, бо

1) містить незмінні правди;

2) призначена для всіх людей.  

Ad 1) Незмінні правди: 

 перед Богом ми всі маленькі, вбогі, залежні як діти від батьків, 

 суть християнської дороги полягає не в досвіді особливих благодатей чи надзвичайних діл. Достатньо тих, які виконуємо в границях свого покликання; 

 на дорозі християнського життя не можна діяти, діючи на власну руку, а тільки піддаючись під провід Святого Духа. Справжні Божі діти – ті, які дозволяють вести себе Святому Духові; 

 дорога до Бога не звільняє від зусиль, які всі повинні чинити, аби бути вірними Богові. Ліфт захищає від поразок, а не від зусиль. Робить боротьбу ефективною, але не звільняє від неї. Дитина Божа, яку несе Бог, не перестає боротися, але чинить це з духом дитини, яка всю свою довіру покладає в Отцеві й працює, щоб позбутися себе самого й одягнутися в Бога. 

 духовна дорога кожного християнина вимагає чистої віри. Душа не бачить плечей Ісуса. Але бачить перешкоди. Часом їй здається, що втрачає грунт під ногами, тоді можуть з’явитись спокуси знеохочення. Ніколи не знеохочуючись, Божа дитина робить усе, аби дозволити Ісусові діяти, і завдяки цьому може по черзі долати всі перешкоди. 

 духовна дорога до Бога – дорога чистої безкорисливої любові. 17 липня 1897 року Тереза визнає, що її місія полягає у тому, щоб Бога любили так, як вона Його любить, і навчати малої дороги. Пояснює, що йти малою – те саме, що любити Бога так, як вона Його любила. 

Ad 2) Можуть виникнути сумніви, чи мала дорога, будучи містичною дорогою, відповідна для недосконалих і грішників. Чи буде для них доброю тільки тоді, коли трохи над собою попрацюють і стануть досконалішими? 

Тереза говорить, що ця дорога для всіх, але знаємо, що вона сама пройшла важку дорогу твердої аскези, яка виражалась вірністю чернечим правилам навіть у найдрібніших речах. Чи вона не перегинає палку з загальним призначенням дороги? 

Не треба забувати про різницю між пересічними чи навіть грішними християнами і Терезою. Не треба також забувати про правду щодо спасіння у розумінні Терези. Людина перед Богом ніщо, Бог пропонує спасіння з чистої любові. Цією пропорцією не слід нехтувати, щоб не винести людину понад її «ніщо». Покора рятує людину. Праведний, недосконалий чи грішний перед Богом завжди стоїть як «ніщо». І тому всім без винятку пропонується ліфт у постаті плечей Ісуса, який може підняти їх не тільки до стану благодаті, а й на вершини святості. 

Недосконалі – ті, які повинні піддатися Божій Любові й дозволити Богові діяти. 

Те саме і з грішниками. Грішник не має нічого, крім Божого милосердя. 

Тереза каже матері Агнесі: „Хтось може думає, що так сильно довіряю Богові тому, що не згрішила важким гріхом. Знай, моя мати, що якщо я би вчинила всі можливі гріхи, то мала би ту саму довіру; знаю, що всі гріхи проти Бога були би як крапля води, кинута в вогонь”. 

Мала дорога знаходить своє виправдання в безмежному Милосерді Бога, тому відкрита для всіх. 

Бог Ісуса – не суддя грішників, а вогонь безмежної любові, яка прощає, відроджує і освячує. Достатньо, щоб грішник дозволив Богові діяти.  (Таїнство сповіді)

Тереза, глибоко з’єднана з Богом, має що сказати також невіруючим, теоретикам цивілізації смерті, людям дії та контемпляції, священикам, ченцям, черницям і мирянам. 

Всім говорить те саме: свідчить своїм життям у своїх працях. Її необхідно читати, бо Тереза – Боже слово для наших часів – як сказав про неї  папа Пій XI. 

Невіруючим дає свідчення власним життям, власною смертю, місією, яка продовжується, що справжній світ – не видимий і проминаючий, а світ віри; що справжня сила розуму – мудрість, що походить від Бога як плід Його любові. Завдяки цій мудрості можемо дивитися на світ і на своє життя Божими очами. 

Тим, які проголошують теорії безнадії та смерті, протягує руку дружби, бо добровільно згодилася зазнати стан людини, яка не вірить; жила в густому мороці віри й досконало розуміє, що відчуває людина, яка не вірить; тим, які живуть у безнадії, говорить, що життя має сенс, що Любові і довіра до Бога дозволяють пережити всі важкі хвилини, що Богові треба довірити всю свою екзистенцію. 

Священикам Тереза говорить, що особливе покликання людей Церкви – якомога тісніше з’єднатися з Христом, дозволити Йому діяти в нас і внутрішньо нас міняти. 

Мирянам говорить, щоб не занедбували обов’язків у родині, праці, суспільстві, щоб трактували земне життя як етап дороги до Бога і допомагали іншим наблизитись до Нього. 

Через Акт Пожертвування себе Милосердній Любові говорить усім без винятку, що Бог прагне, щоб Його любили, і що Божа Любов заспокоїть усі наші прагнення.  

 

Коли Терезу запитали – навіщо прийшла в Кармель, вона відповіла:"Молитва за грішників мене захоплювала, а молитва за душі священиків, які я вважала чистішими за кришталь, здавалася мені дивною!... Ах! я зрозуміла своє покликання в Італії, і щоб здобути таке важливе знання, ця подорож не була занадто далека.... Цілий місяць я жила серед багатьохсвятих священиків і бачила, що якщо їхня піднесена гідність ставить їх вище за ангелів, то вони не стають через це людьми менш тендітними й слабкими.... Якщо святі священики, яких Ісус називає у своєму Євангелії "Сіллю землі", своєю поведінкою показують, що безмежно потребують молитов, то що сказати про тих, які є не надто заповзяті? Чи Ісус не сказав також: "Якщо сіль втратить смак, чим її посолити?" (Мф. 5,13) О, моя Матінко! яке прекрасне покликання, метою якого є зберегти сіль, призначену для душ! Це покликання Кармелю, оскільки єдиною метою наших молитов і наших жертв є бути апостолом апостолів, молячись за них, коли вони євангелізують душі своїм словом, а передусім  своїм прикладом... Мушу припинити, бо якби й далі говорила на цю тему, ніколи б не закінчила!". (A 56r-56v).   

 

 

О, Ісусе, Предвічний Священик  візми  Твоїх священиків під опіку Твого Найсвятішого Серця. Збережи їхні намащені долоні, які щоденно торкаються Твого Святого Тіла. Збережи в чистоті їхні серця. Збережи в чистоті їхні уста. Дозволь їм зростати у любові до Тебе та стережи їх від впливу цього світу. Дай їм з міццю переміни хліба та вина міць переміни сердець. Благослови їм у їхній праці та обдаруй їх короною вічної хвали. Амінь.

ЗНАЧНА ПОДІЯ


В неділю, 8 червня 2014 року у Всеукраїнському Cанктуарії Матері Божої Святого Cкапулярію в Бердичеві відбулася значна подія – двадцять три дитини вперше прийняли Тіло і Кров Господні у святому Причасті. Святково прикрашений храм, вщерть заповнений рідними, друзями тих, хто вперше приймав Ісуса до свого серця і просто прихожанами, які прийшли на цю урочисту подію.Все промовляло що сьогодні незвичайна Божа служба. У повітрі вирувала тривога і радість й відчуття хвилюючого моменту від події, яка переживається лише раз у житті.

 

Урочисту Літургію очолив настоятель парафії о.Петро Гевельт OCD. Отець Петро під час проповіді дуже ясно показав різницю між подарунком – річчю і тим хто обдаровує – особою, також звернув увагу на те, що саме сьогодні, Першопричасники отримали найцінніший Дар – Самого Ісуса.

 

Воістину Перше Причастя – це перепустка в особливий світ, в світ духовного єднання з Господом. Діти готувалися до першої сповіді як до найголовнішого у своєму житті іспиту. Дехто навіть робив собі “шпаргалку” з переліком своїх гріхів, бо ж від хвилювання можна розгубитися й нічого не пригадати!

 

Першопричасників старанно підготувала сестра Ніна з Згромадження Сестер Святої Терези від Дитяти Ісус. Впродовж року під її невтомним керівництвом і опікою діти вивчали катехизм, пізнавали правди віри, готувалися до важливої у своєму житті події.

 

Свято Першого причастя було також гарною нагодою об’єднати всю родину. Причасники зворушливо обдарували червоними трояндами своїх батьків, а вони, в свою чергу, поблагословили своїх дітей і пообіцяли їх підтримувати та допомагати слідувати за Христом.

 

Урочистість Першого Причастя стала відповідю передусім на запрошення Ісуса: «Прийдіть до Мене всі ...» . Сьогоднішня подія дала можливість побачити любов Ісуса у серцях дітей, а їхня радість і простота були найкращою євангелізацією для нас усіх.

 

Тетяна Мати Першопричасниці.

 

Свідоцтва

 

"Дякую Господу Богу за те, що Ісус загостив до мого серця, отцю Петру - за уділення Пресвятої Євхаристії, батькам - за життя, науку, а катехитці с. Ніні за підготовку до Першого Причастя. Я так радію відчуттю присутності Бога в моєму житті! На свято мама й бабуся мені подарували розарій і власний молитовник, найкращі подарунки!”

 

Евеліна Шпортун

 

Моє перше причастя

 

Мене звати Мовчан Діана, мені 13 років, я давно мріяла прийняти Святе Причастя. Мій шлях до зустрічі з Ісусом почався з того, як мама завела мене на катехезу. Два роки сестра Ніна навчала нас правдам віри, пояснювала, як правильно зрозуміти Святе Письмо, розповідала, як жити згідно Божого слова, зрозуміти, що таке гріх і, як відрізняти добро від зла, так вона нас готувала до гідної зустрічі з Богом. І ось настав цей день, завтра я іду до Святої Сповіді, а сьогодні, в тиші і на самоті мені потрібно зустрітися зі своєю совістю, пригадати всі свої гріхи і попросити Бога за них пробачення. Священик чекав нас в сповідальні, я сильно хвилювалась, мені було дуже соромно за свої гріхи і хотілось якнайшвидше позбутися їх. І ось нарешті я почула: « Господь відпустив тобі гріхи. Іди з миром.» На душі відразу стало весело, навіть хотілось танцювати від радості. Пройшло три дні. І ось настала найголовніша подія в моєму житті, Моє Перше Причастя. Я одягла біленьку сукню, мама зробила мені гарну зачіску з білим віночком. Я отримала благословення від батьків і ми поїхали усією сім′єю до храму. Там зустрілася зі своїми друзями, які були також першопричасниками. Всі були дуже гарні, в білих сукнях та віночках, хлопчики – у білих костюмах. Ми зайшли до храму, він був святково прикрашений. Святкова Літургія проходила дуже гарно. Настав момент прийняти Святе Причастя. Я підійшла до вівтаря і священик уділив мені Святе Причастя. Всю службу я дуже хвилювалась, і тільки після того, як прийняла Тіло і Кров Ісуса, перестала хвилюватись, я попросила Ісуса про все, чого моїй сім′ї дуже потрібно, і розповіла Йому, я к Його кохаю, як хочу, щоб Він завжди був в моєму серці, і не покидав мене. Служба закінчилась, всі мене вітали з моїм святом. Спочатку я дуже раділа, але в кінці дня мені стало трішечки сумно, що у мене більше ніколи не буде Першого Святого Причастя. Я дуже дякую своїй сім′ї та сестрі Ніні, які навернули мене до зустрічі з Богом.

 

Мовчан Діана

НІЧНЕ ЧУВАННЯ У НАМІРАХ ПОКЛИКАНЬ!!!

 

У ніч з 9 на 10 травня у Всеукраїнському Санктуарії Матері Божої Святого Скапулярію відбулось молитовне чування у намірах покликань до священства та богопосвяченого життя. До Бердичева приїхали молодь і богопосвячені особи з Житомирщини, Хмельниччини, Київщини, Одеси.

 

Темою молитовної зустрічі стали слова папи Франциска: «Я запрошую Вас слухати Ісуса та йти …». Якщо підсумувати, то це був «експрес-курс» для молоді, яка прагнула відкрити своє покликання.

 

Під час конференції бр.Станіслав Нуцковський OFMConv сказав про покликання так: «Покликання – це вибір, з ким я маю йти до неба. Якщо подружжя – то це моя друга половинка. Якщо священство або монаше життя – то моя спільнота братів або сестер. Людина ніколи не піде саме до неба…». Іншим прикладом для розуміння сенсу покликання став приклад із GPS-навігатором. «Мета нашої життєвої подорожі – любов. Навігатор обирає найкращу дорогу до цієї любові. Часом можемо заблукати. Тоді Бог обирає для нас нову дорогу. Якщо ми помиляємось, то Бог все одно дає нам шанс на щастя. Він «перераховує» дорогу і визначає нову трасу».

 

Як розпізнати покликання? Придивитись до свого життя. Придивитись до своїх талантів, здібностей і вад. Через це все Господь дає нам сигнали. А також які є мої зацікавлення? Можливо, я люблю дітей і хочу народити 5-7 дітей і виховати їх християнами. Через це моє прагнення Господь може кликати мене до того, щоб я стала монахинею і допомогла у вихованні не однієї тисячі дітей, працюючи катехеткою або вихователькою.

 

І який ми б шлях не обрали варто пам’ятати, що «особи, яких зустрічатиму у своєму житті будуть для мене важкими для того, щоб допомогти мені дійти до святості».

 

Крім молитов, адорації був також час на неформальне спілкування за чаєм, коли всі охочі могли поспілкуватись із богопосвяченими особами, священиками та між собою.

 

Ось свідчення одного з учасників:

 

«Впевнений, кожна особа мого віку, часто роздумує над питанням покликання: для чого я тут, яка моя місія, як прожити життя з користю…

 

Переживаючи переддень неділі "Доброго Пастиря", зусиллями богопосвячених осіб України було організовано так звану "тусовку з богопосвяченими особами", а точніше молитовне нічне чування, яке ввібрало в себе зворушливу молитву прослави, урочисту Літургію, адорацію Найсвятіших Тайн, та бомбезну конференцію, яку виголосив бр. Станіслав. Присутніх було близько ста п’ятидесяти осіб.

 

Такого роду акції дають молодому життю інерційний поштовх у правильне русло, адже розпізнання покликання – на ціле життя, тому зважати треба на всі аспекти. Маю свідчення кількох друзів, котрі справді після чування почули таке жадане «іди!». Хочу додати від себе: не бійтеся відповідати своїм проблемам - НІ! Тільки слухайте голосу свого Пастиря, запевняю, все буде ОК!».

 2 ЛЮТОГО
  • Однією з форм наслідування Христа і служіння людям є монашество (богопосвячене життя). Не треба боятися цього слова. Ісус говорить: «Не ви мене вибрали, а я вас вибрав…», а це означає, що ініціатива належить до Нього. Бог є вірний і довіряє людині, а « ми слуги недостойні виконуємо те, що повинні робити» (пор. Лк 17,10).

 

Пізнання монашого покликання має різні прояви. Може бути в серці прагнення глибшого служіння Богові, йдеться про внутрішній голос. Це може відбутися за допомогою друкованого слова. Часто на цій дорозі пізнання покликання стоять інші люди, зокрема самі богопосвячені особи. Але, у будь-якому випадку, це рішення треба приймати у спокої і чесності перед Богом і собою. А найважливіше, у цьому повинна товаришувати щира молитва за правильний вибір життєвої дороги.

 

  • ЗУСТРІЧ В МОНАСТИРІ..... 12.01.2014

Християнська молодь зібралася, в неділю, для того, щоб мати змогу знайти  спілкування з хорошими людьми, переглянути християнське відео і послухати музику , а насамперед знайти відповіді на різні питання, на які душа не знає відповіді=))

З великою радістю будемо зустрічатися з  Вами і чекатимемо від Вас хороших вражень від зустрічі=))

Дякуємо всім, хто прийшов у цю неділю, для нас Ви дуже цінні.

Христос посеред нас!!!!!

 
РІЗДВО
  • 29 січня Зал Святої Терези Всеукраїнського Санктуарію Матері Божої Святого Скапулярію був переповнений бажаючими переглянути  Різдвяну виставу, яку підготували молодь та діти нашої парафії.Слід відзначити, що це різдвяне дійство набуває щораз більшої популярності серед прихожан. Натомість  для учасників, це теж можливість удосконалювати, розвивати таланти, а також ділитись ними  з іншими. Вистава була представлена у вигляді пригодницького серіалу у якомуголовний персонаж - невіруючий  Василь, за  допомогою машини часу, потрапляє у часинародження Ісуса, де по дорозі зустрічається з свідками цієї величної події. Дійство комедійне, але не бракувало трагічних сцен, та й саме навернення Василя, який поступово переконується у істинності Різдва і в безнадійнійситуації звертається до Господа по допомогу, - відображає не одну людську історію, як говорять - сміх крізь сльози. Думаю, що на кожного ця вистава мала якийсь певний вплив, кожен «взяв» щось своє, головне пам’ятати,  щомаленький Ісус має народжуватися в серці кожного із нас. Якщо Ісус народжувався б тисячу разів у Вифлеємі, та не народиться у Вашому серці, то що ж це тоді за Різдво?.. Також можете переглянути відеозвіт про подію.
                              с. Ніна CST

відеозвіт та фото у відповідних розділах)

продовження у розділі фото)))

"Це мене порадувало, щоб вказати на Ісуса, єдиний шлях, який веде у той же божественний вогонь, цей шлях є довіра маленької дитини, яка спить, не побоюючись в руках у батька. "

 

Свята Тереза з Лізьє"

Святі батьки Святої Терези від Дитяти Ісуса, церковний спомин 12 липня

Засновик нашого Згромадження

Дітям про Святу Терезу від Дитяти Ісуса

Молоді про Святу Терезу

About | Privacy Policy | Sitemap
http://katolyk.org.ua/liturgia-dnia.html